Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь,
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так вже в світі повелося —
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі уста.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити — не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати... ніч безмежна і пуста.
©